Поради психолога

ЯК ПІДГОТУВАТИ ДИТИНУ ДО ШКОЛИ?

Похожее изображение

Успішність та адаптація дитини до школи буде кращою, якщо вона буде знати:

Про себе: прізвище, ім’я, адресу; про свою родину (як звуть батьків, ким вони працюють, що роблять на роботі); про своє село, місто, вулицю ( трохи історії, назву вулиці, важливі місця, видатних людей);

Про явища природи: пори року, їх послідовність (яка пора року настане після літа, а яка після весни; назвати всі по порядку), місяці кожної пори року, їх загальна кількість і послідовність; дні тижня, частини доби; про Сонце, дощ, сніг, урожай; що таке борошно, цукор і як їх роблять ; із чого роблять хліб;

Про навколишній світ;

Мають бути улюблені книжки, казки, музика, вірші, художники, композитори, оповідання (хоча б одне);

Елементарні речі про транспорт, техніку (назви, призначення);

Про дорослих людей: за віком, професіями; які бувають люди за своєю вихованістю – невихованістю, добротою, чуйністю – байдужістю ; яких людей треба поважати, а яких боятися; де беруться порядні і не порядні люди;

ЩОБ НАВЧАННЯ ДИТИНІ ПРИНОСИЛО РАДІСТЬ, ДО ПОЧАТКУ НАВЧАЛЬНОГО РОКУ БАТЬКАМ ДОЦІЛЬНО:

Картинки по запросу як підготувати дитину до школи

· Прищеплювати інтерес до пізнання довкілля, навчати спостерігати (як змінилися дерева з приходом осені?), порівнювати (чим відрізняється листок дуба від листка клена?), думати (що спільного між мухою і літаком?), осмислювати побачене і почуте, адже це – фундамент для успішного майбутнього навчання в школі;

· Навчати дитину долати труднощі, планувати свої дії, цінувати час. Учити дитину слухати і чути оточуючих, поважати чужу думку, розуміти, що власні бажання потрібно узгоджувати з бажаннями інших людей, прагнути реально оцінювати свої дії і досягнення.

· Для виконання всього вище сказаного, необхідно відводити певний час для спілкування з дитиною ( по дорозі із дитячого садка, школи, під час прогулянок і т.д.).

ЩОБ ЗБЕРЕГТИ ПСИХІЧНЕ ЗДОРОВ’Я СВОЄЇ ДИТИНИ, БУДЬТЕ ДЛЯ НЕЇ РАДНИКОМ, ДРУГОМ; ПОЗИТИВНИМ ПРИКЛАДОМ.

Це можливо за допомогою: Заохочувальних слів та висловлювань: “молодець”, “розумниця”, “мені подобається, як ти робиш” та ін.

Доторкань до плеча, руки (можна злегка обійняти, поцілувати).

Спільних дій (інколи достатньо просто знаходитися поруч, слухати дитину, відповідати на її запитання).

Виразу обличчя (посмішки, заохочувальний кивок головою і т.д.).

Кольотерапія – це використання психофізичних властивостей кольору та його впливу на психіку дитини.
Кольоротерапія – це немедикаментозний метод лікування, заснований на тому, що кожна з біологічно активних зон організму реагує на один із кольорів: вплив кольором відбувається на орган зору, а через нього і через зоровий аналізатор – на нервову систему. Вплив певного кольору знімає енергетичну блокаду, яка є причиною функціонального розладу.

Велику кількість інформації дитина отримує візуально. Але, на жаль, зір сучасних дітей дуже перевантажується. Адже ні для кого не секрет, що багато батьків практично не обмежують час перебування дитини за комп’ютером і біля телевізора. Не поліпшують зір й ігри з дрібними деталями в мобільних телефонах і новомодних переносних приставках. Тому як ніколи

Одним із найдієвіших профілактичних методів є проведення зорової гімнастики (хвилинок розвантаження зору) під час спільної діяльності педагога і вихованця. Крім того, цей метод є своєрідною релаксацією для нервової системи дитини, допомагає мозку краще переробити отриману за допомогою зору інформацію. Отримуючи навик виконання зорової гімнастики, дитина виконає її протягом декількох хвилин, очі відпочинуть, падіння зору не буде такою близькою загрозою.

Релаксація (від лат. Relaxation – ослаблення, розслаблення) – глибоке м’язове розслаблення, яке супроводжується зняттям психічної напруги. Релаксація може бути як мимовільної, так і довільної, досягнутої в результаті застосування спеціальних психофізіологічних технік.

Нервова система дитини далека від своєї досконалості. Дітям складно контролювати процеси збудження і гальмування нервової системи. Цим і пояснюється неспокійний сон або проблеми з засипанням після активних ігор. Перш за все, це стосується активних діток. Але, незважаючи на це, існує безліч способів, завдяки яким можна заспокоїти дитину. Для формування емоційної стабільності дитини важливо навчити її керувати своїм тілом. У процесі розвитку, виховання і навчання діти отримують величезну кількість інформації, яку їм необхідно засвоїти. Активна розумова діяльність і супутні їй емоційні переживання створюють зайве збудження в нервовій системі, яке, накопичуючись, веде до напруження м’язів тіла. Уміння розслаблятися дозволяє усунути занепокоєння, збудження, скутість, відновлює сили, збільшує запас енергії.

Картинки по запросу як підготувати дитину до школи

ЩО МАЮТЬ ЗНАТИ БАТЬКИ ПРО ВПЛИВ ТЕЛЕБАЧЕННЯ НА ДІТЕЙ РІЗНОГО ВІКУ.

”Вплив мультфільмів на дитину“. (Для дбайливих батьків).

Ознаки “шкідливого мультика”, від перегляду якого варто відгородити дитину:

1. Головні герої мультфільму агресивні, вони прагнуть завдати шкоди оточуючим, нерідко калічать чи вбивають інших персонажів, причому подробиці жорстокого, агресивного ставлення багаторазово повторюються, детально розкриваються. Наслідком перегляду такого мультфільму може стати прояв жорстокості, безжалісності,агресії дитиною в реальному житті.
2. “Погана” (не правильне) поведінка героїв мультфільму ніким не карається. Персонажа, що порушує загальноприйняті правила, ніхто не шльопає, не ставить в кут, не говорить, що так робити не можна. У підсумку, у маленького телеглядача закріплюється уявлення про допустимість подібних форм поведінки, знімаються табу, розхитується еталони гарного і поганого вчинку, допустимого і неприйнятного поведінки.
3. Демонструються небезпечні для життя дитини форми поведінки, повторювати які у реальній дійсності недоцільно, нерозумно і навіть просто небезпечно. Перегляд таких прикладів для наслідування може обернутися для дитини зниженням порога чутливості до небезпеки, а значить потенційними травмами.
4. Використовуються несимпатичні, а часом навіть потворні герої. Для дитини зовнішність ляльки-мультяшки має особливе значення. Позитивні персонажі повинні бути симпатичними або навіть красивими, а негативні – навпаки. У випадку, коли всі персонажі жахливі, потворні, страшні незалежно від їх ролі, у дитини немає чітких орієнтирів для оцінки їх вчинків. Крім того, коли дитина змушений наслідувати, ідентифікувати себе з несимпатичним головним героєм – неминуче страждає внутрішнє самовідчуття малюка.
Діти – істоти відкриті й добрі і усмоктують в себе все, як губка. А тепер уявіть собі, що може випробувати маленький чоловічок після сорока хвилин перегляду мультика, головна ідея якого бійки, битви, погоні, перетворення на мутантів і чудовиськ, кров, вибухи та інші “принади”? Для чого маленьким дитячим вушках вислуховувати лайку та образи, якими обсипають один одного герої мультфільму? Про які здорових посмішці і сміх може йти мова? Що у всьому цьому пізнавального і повчального? Такий перегляд може лише “збагатити” лексику дитини нецензурними виразами, розвинути такі почуття, як злість і агресія. Дорослий, психічно здорова людина – і той зазнає неприязнь від побаченого і почутого. Після такого можна не дивуватися появі боязні темноти, страху залишатися на самоті, жорстокості в грі і агресивної поведінки в житті і багатьом іншим “результатами”.

Похожее изображение

ЩО МАЮТЬ ЗНАТИ БАТЬКИ ПРО ВПЛИВ ТЕЛЕБАЧЕННЯ НА ДІТЕЙ РІЗНОГО ВІКУ.

Дослідження підтверджують: до 2 років дітям екран узагалі не потрібен, він заважає здоровому психофізіологічному розвитку. Навіть інтелект дитини в цьому віці називають сенсомоторним (сенсорний — відчуття, моторний — рухи). Виключення моторного компоненту призводить до затримки розвитку дитини. Зважаючи на те, що своє місце в реальності дитина починає стабільно розуміти після трьох років, штучне гальмування тілесної активності дитини в ранньому віці може призвести до довготривалих негативних психологічних наслідків. Тому більшість дослідників раннього дитинства виступають за жорстоке обмеження контакту дитини з екраном.
Після 3 років, коли для дитини важливі однолітки як партнери для спільних ігор, відсутність контакту з телевізором може робити дитину дуже відмінною від загалу. А в цьому віці перших спроб створення групових об’єднань працює правило схожості. Будь-яка відмінність може стати приводом відлучення дитини від спільності, зокрема й відмінність медіапрактик. Проте у віці 3—5 років телеперегляд має бути значно обмеженим (рекомендується не більше 15—ЗО хвилин на день), щоб не обмежувати інших практик, значно необхідніших для повноцінного розвитку особистості дитини.
Починаючи зі старшого дошкільного віку (5—6 років), дитина стає більш готовою за психофізіологічними показниками розвитку до сприймання екранних медіа (кіно, телебачення, Інтернет), хоча внутрішня конкуренція різних практик у єдиному бюджеті вільного часу наростає. Психофізіологічні вимоги телеперегляду — нерухомість, звуження поля зору (зазвичай розмах рухів ока сягає 90—120 градусів, а при перегляді рухи ока звужуються до 7 градусів) — є важкими для дитини.
Тривалий контакт з об’єктом, що знаходиться на однаковій відстані, викликає перенапруження м’язів ока дитини,їх спазми, що запускає механізм формування міопії (короткозорості). Крім того, психологи вважають, що вільний рух очей пов’язаний із психологічною свободою особистості, є ознакою спонтанності — необхідного компоненту творчої активності. Нерухомість очей призводить до заціпеніння тіла і до гальмування волі. Що більше дитина дивиться на екран, то менше часу залишається їй для спонтанності, малюк мимоволі підкорюється нав’язаним ритмам, сюжетам і програмам.

Картинки по запросу вплив мультфільмів на психіку дитини

Вплив мультфільмів на дитину

Мультиплікаційні фільми невипадково улюблені дітьми різного віку. Яскраві, видовищні, образні, з одного боку, і прості, ненав’язливі, доступні з іншого, мультики, близькі за своїми розвиває, виховним можливостям казці, грі, живого людського спілкування. Персонажі мультиплікаційних фільмів демонструють дитині найрізноманітніші способи взаємодії з навколишнім світом. Вони формують у малюка первинні уявлення про добро і зло, еталони гарного і поганого поводження.
Через порівняння себе з улюбленими героями дитина має можливість навчитися позитивно сприймати себе, справлятися зі своїми страхами і труднощами, шанобливо ставитися до інших. Події, що відбуваються в мультфільмі, дозволяють підвищувати обізнаність крихти, розвивати його мислення і уяву, формувати його світогляд. Таким чином, мультфільм – це ефективний засіб виховання дитини.
Але не всі мультфільми, так корисні для наших дітей. На жаль, багато трансльовані сьогодні мультфільми побудовані психологічно, педагогічно чи етично безграмотно і можуть мати небезпечні для дитини наслідки
Я перерахую ознаки “шкідливого мультика”, від перегляду якого варто відгородити дитину:

1. Головні герої мультфільму агресивні, вони прагнуть завдати шкоди оточуючим, нерідко калічать чи вбивають інших персонажів, причому подробиці жорстокого, агресивного ставлення багаторазово повторюються, детально розкриваються. Наслідком перегляду такого мультфільму може стати прояв жорстокості, безжалісності, агресії дитиною в реальному житті.
2. “Погана” (не правильне) поведінка героїв мультфільму ніким не карається. Персонажа, що порушує загальноприйняті правила, ніхто не шльопає, не ставить в кут, не говорить, що так робити не можна. У підсумку, у маленького телеглядача закріплюється уявлення про допустимість подібних форм поведінки, знімаються табу, розхитується еталони гарного і поганого вчинку, допустимого і неприйнятного поведінки.
3. Демонструються небезпечні для життя дитини форми поведінки, повторювати які у реальній дійсності недоцільно, нерозумно і навіть просто небезпечно. Перегляд таких прикладів для наслідування може обернутися для дитини зниженням порога чутливості до небезпеки, а значить потенційними травмами.
4. Використовуються несимпатичні, а часом навіть потворні герої. Для дитини зовнішність ляльки-мультяшки має особливе значення. Позитивні персонажі повинні бути симпатичними або навіть красивими, а негативні – навпаки. У випадку, коли всі персонажі жахливі, потворні, страшні незалежно від їх ролі, у дитини немає чітких орієнтирів для оцінки їх вчинків. Крім того, коли дитина змушений наслідувати, ідентифікувати себе з несимпатичним головним героєм – неминуче страждає внутрішнє самовідчуття малюка.
Діти – істоти відкриті й добрі і усмоктують в себе все, як губка. А тепер уявіть собі, що може випробувати маленький чоловічок після сорока хвилин перегляду мультика, головна ідея якого бійки, битви, погоні, перетворення на мутантів і чудовиськ, кров, вибухи та інші “принади”? Для чого маленьким дитячим вушках вислуховувати лайку та образи, якими обсипають один одного герої мультфільму? Про які здорових посмішці і сміх може йти мова? Що у всьому цьому пізнавального і повчального? Такий перегляд може лише “збагатити” лексику дитини нецензурними виразами, розвинути такі почуття, як злість і агресія. Дорослий, психічно здорова людина – і той зазнає неприязнь від побаченого і почутого. Після такого можна не дивуватися появі боязні темноти, страху залишатися на самоті, жорстокості в грі і агресивної поведінки в житті і багатьом іншим “результатами”.

Картинки по запросу вплив мультфільмів на психіку дитини