В дошкільному закладі працює практичний психолог ЗАЦЯПА ОЛЕНА АНДРІЇВНА.
Графік роботи: щоденно з 08.00 год. до 17.00 год.
Консультації для батьків: середа з 15.00 год. до 19.00 год.
Розвиваючі ігри на розвиток слухової уваги у дітей
Відгадай, що звучить
Потрібно показати маляті, які звуки видають різні предмети (як шарудить папір, як дзвенить бубон, який звук видає барабан, як звучить брязкальце). Потім потрібно відтворювати звуки так, дитя не бачило сам предмет. А дитя повинне постаратися вгадати,який предмет видає такий звук.
Сонце або дощик
Дорослий говорить дітям, що вони зараз підуть на прогулянку. Погода хороша і світить Сонечко (при цьому дорослий дзвенить бубном). Потім дорослий говорить, що пішов дощ (при цьому він ударяє в бубон і просить дітей підбігти до нього – сховатися від дощу). Дорослий пояснює дітям, що ті повині уважно слухати бубон і відповідно до його звуків «гуляти» або «ховатися».
Розмова пошепки
Суть полягає в тому, аби діти, знаходячись від вас на відстані 2 – 3 метрів, почули і зрозуміли те, що ви виголошуєте пошепки (наприклад, можна попросити маляти принести іграшку). При цьому поважно стежити, аби слова виголошувалися чітко.
Поглянемо, хто говорить
Підготуйте для заняття зображення тварин і покажіть дітям, хто з них «як говорить». Потім змалюєте «голос» один з тварин, не вказуючи на картинку. Хай діти вгадають, яка тварина так «говорить».
Чуємо дзвін і знаємо, де він
Попросіть дітей закрити очі і подзвоніть в дзвіночок. Діти повинні обернутися лицем до того місця, звідки чутний звук і, не розплющуючи очі, рукою показати напрям.
Попелюшка
Мета: розвиток розподілу уваги. Умови гри. У грі бере участь 2 людини. На столі стоїть відерце з квасолею (білою,коричневою і кольоровою). Потрібно по команді розібрати і розкласти квасолю на 3 купки за кольором.Виграє той, хто перший впорався із завданням.
Квасоля або горох?
Мета: розвиток тактильної уваги, розподіли уваги. Умови гри. У грі бере участь 2 людини. На столі стоїть тарілка з горохом і квасолею. Потрібно по команді розібрати і розкласти горох і квасолю по двох тарілках.
Примітка. Надалі гру можна ускладнити, зав’язавши гравцям очі.
Ведмедики і шишки
Мета: тренування витримки, контроль імпульсивності.
Умови гри. По підлозі розсипають шишки. Пропонується зібрати їх лапами великих іграшкових ведмедиків.Виграє той, хто збере більше.Спробуйте робити це всією сім’єю.
Замість іграшок інші предмети – дерев’яні ложки, лопатки. Замість шишок можна використовувати інші предмети – кульки, колечка від пірамідок, кубики і ін.
Вітерець
(Розвиток мовного дихання)
Виріжте із зеленого паперу 5-10 вузькихсмужок і кінчики приклейте до олівця або картонної смужки, пояснивши дітям, що це «дерево», на яке зараз подує «вітер».Подуйте і зверніть увагу дітей на колисання листочків.Запропонуєте дітям подути. Обговоріть з ними, яким був «вітер» і як реагувало «дерево» на подих.
Сніжинки
(Розвиток мовного дихання )
Дайте маляті маленький шматочок розпушеної ватки. Поясните: «Це сніжинка.Вона літає, якщо подує вітерець». Здуйте ватку з долоні і запропонуєте дитяті подути на «сніжинку».Зверніть увагу дитини на те, що дути треба ротом, закругленими губами, спокійно, плавно, вдихати через ніс. Можна порівняти, коли «сніжинка» летіла довше і далі, вище, нижче.Можна побудувати на столі ворота з кубиків і намагатися “задути” сніжинку у ворота. Або поставити коробку, відкритою стороною і задувати сніжинку в коробку.
Навшпиньки
(Розвиток слухової уваги)
Приготуйте бубон або тамбурин. Поясніть малюку, що він повинен виконувати рухи відповідно звучанню – під тихий звук йти на навшпиньках, під гучний – кроком, під дуже гучний – бігом.
Криза 3 років
Звикання до дитячого садка збігається із кризою 3 років. Криза 3 років — межа між раннім і дошкільним дитинством, це один із найскладніших моментів у житті дитини, це зруйнування, перегляд старої системи соціальних відношень, криза виокремлення свого «Я». До 3 років батьки найчастіше спостерігають серйозні зміни в поведінці своєї дитині: вона стає егоїстичною, впертою, капризною. У цей період проходить важливий психічний процес вираження свого «Я», це спроба дитини самостійно подовжити психологічну «пуповину», навчитися багато робити самому і намагатися вирішувати свої проблеми.
Перший симптом, який сигналізує про початок кризи, — негативізм. Зауважимо, дитячий негативізм потрібно відрізняти від звичайної неслухняності. При негативізмі вся поведінка дитини йде врозріз із тим, що пропонують дорослі. При різкій формі негативізму справа доходить до того, шо можна отримати протилежну відповідь на різну пропозицію, зроблену авторитетним тоном.
Ряд авторів гарно описує низку експериментів. Наприклад, дорослий, підходячи до дитини, говорить авторитетним тоном: «Це плаття чорного кольору», й отримує відповідь: «Ні, воно білого кольору». А коли говорять: «Воно біле», дитина відповідає: «Ні, чорне». Спроби заперечувати, робити все навпаки і є негативізмом.
Симптомами кризи трьох років є впертість та вередування.
• Період упертості та капризування починається з 18 місяців і, як правило, закінчується до 3,5—4 років.
• Пік упертості на 2,5—3 році життя.
• Хлопчики більш уперті, ніж дівчата, але дівчатка більш вередливі, аніж хлопчики.
• У кризовий період приступи впертості й вередування трапляються у дітей до 5 разів на день, а у деяких дітей до 19!
• Якщо діти в 4 роки все ще продовжують часто впиратися та вередувати, то можна говорити про «фіксовані» приступи впертості, істеричності як зручний спосіб маніпулювання дитини своїми батьками.
Впертість слід відрізняти від настійливості. Наприклад, якщо дитина хоче якусь річ, але не може одразу отримати її і домагається, щоб це було виконано, то це наполегливість. Упертість — така реакція дитини, коли вона настоює на чомусь не тому, що їй цього дуже хочеться, а тому, що дитина потребує, щоб було так, як сказала вона.
Криза 3 років необхідна. Вона — рушійна сила розвитку, своєрідний етап змін і провідної діяльності дитини. Батьки не повинні боятися її, оскільки це зовсім не негативний показник. Навпаки, яскравий прояв самоствердження вказує на те, що у психіці дитини відбулися всі вікові новоутворення для подальшого розвитку її особистості й адаптивних здібностей.
А зовнішня «безкризовість», яка створює ілюзію добробуту, може бути хибною, свідчити про те, що в розвитку дитини не відбулося відповідних вікових змін. Отже, не потрібно боятися кризових проявів, найнебезпечнішими є проблеми нерозуміння.
Основне завдання батьків у цей період — пом’якшити прояв кризи, допомогти дитині вийти з неї без негативних рис: адже впертість — це найвищий ступінь виявлення волі, вередливість — демонстрування власної значущості для інших, відчуття свого «Я», егоїзм (у здоровому розумінні) — почуття власної гідності, агресивність — крайня форма самозахисту, замкненість — неадекватна форма прояву здорової обережності, тобто ці риси необхідні для вживання в суспільстві. Малюк мусить вийти із кризи з позитивними якостями. Головне завдання батьків і педагогів — не допустити закріплення її крайніх проявів.
Рекомендації батькам:
1. Не надавайте великого значення впертості й вередуванню. Зауважте приступ, але не дуже хвилюйтеся за дитину.
2. Під час приступу впертості чи вередування будьте поряд із дитиною, дайте їй відчути, що ви її розумієте.
3. Сварити й бити дитину в цей період не можна в жодному випадку — це ще гірше вплине на вашого малюка.
4. Намагайтеся бути з дитиною наполегливими. Якщо ви сказали «ні», тримайтеся й далі цього.
5. Не здавайтеся навіть тоді, коли приступ у дитини протікає у громадських місцях. Істеричність і вередування потребує глядачів. Тому частіше допомагає тільки одне — взяти малюка і відвести від людей. Постарайтеся схитрити, наприклад, сказати: «Що там за вікном робить котик? Ой, яка в мене гарна іграшка, книжка, намистинка!».
ПАМ’ЯТКА БАТЬКАМ ЩОДО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПОЗИТИВНОГО ЕМОЦІЙНОГО НАСТРОЮ ДИТИНИ ВДОМА
• Для того, щоб зібрати іграшки, можна влаштувати змагання. При цьому візьміть у ньому активну участь, але не перестарайтеся. У дитини має бути окрема роль.
• Щоб дитина не брала шампунь чи зубну пасту, яка належить дорослим, можна дати їй ними покористуватися чи купити ці предмети особисто для неї. Для неї, як і для дорослої людини, дуже важливо мати свої особисті речі.
• Важливо поділити для дитини предмети на ті, якими можна гратися і якими гратися заборонено.
• Маленькі діти весь час просяться на руки, хочуть, щоб їх обіймали, пестили. Вони мають особливу потребу в тілесному контакті зі своїми батьками і готові це робити повсякчасно. Нам здається, що вони вередують. Але для дитини до п’яти років це життєво важлива потреба. І якщо дитина не отримує потрібної їй кількості тілесних дотиків, вона може вирости вередливою.
• Якщо дитина не хоче йти на вулицю, то важливо зрозуміти, чому це відбувається. Найімовірніше, для цього є конкретна причина: їй немає з ким товаришувати, її кривдять, їй не подобається одяг чи взуття, в цей момент їй просто хочеться залишитися вдома, малюка захоплює якась домашня гра тощо.
• Вдягання перетворюється на катування, наприклад, тоді, коли дитину постійно вдягають у те, що їй не до вподоби. їй можуть не подобатися ці штани, сорочка чи спідниця. Згадайте, як ретельно ви добираєте свій гардероб залежно від ситуації. Але в будь-якому випадку ви хочете виглядати привабливо.
Крім того, річ, яку ви запропонували дитині, може бути для неї незручною.
• Чому ігри закінчуються сльозами? Буває так, що дитина накопичила багато негативних емоцій і гра допомагає їх виразити. Але емоцій так багато, що їй важко з ними впоратися й виразити одразу. Тому дитині важко зупинитися й заспокоїтися. Крім того, іноді дорослі самі провокують гру, яка поступово перетворюється на бійку. Дитині, на відміну від дорослого, важко зупинитися. І як наслідок — сльози, крик і образа.
• Одна з найболючіших проблем — підготовка до сну. Напевно, буде краще, якщо ви заздалегідь попередите дитину про те, що, скажімо, через півгодини слід лягати в ліжечко. Можете тактовно приєднатися до гри й допомогти дитині закінчити її вчасно, знижуючи поступово темп чи завершуючи сюжет. Можна пообіцяти поговорити перед сном про щось цікаве, розповісти щось чи прочитати улюблену казку. Для дитини важливо, щоб ви знайшли час побути з нею перед сном.
Підготовка дитини до письма
Правильне письмо — запорука успішного навчання і розвитку мовлення зокрема. Готуючи дитину до письма, потрібно навчити її орієнтуватися на сторінці зошита, проводити горизонтальні та вертикальні лінії, штрихувати; вона має вміти координувати рухи руки, визначаючи центр, середину аркуша.
Пам’ятайте! Тривалість заняття — 10 хв, тривалість проведення 1 лінії — 5–6 с.
Підготовка руки до письма передбачає комплекс таких вправ:
1. Для кистей рук.
• В. п. — сидячи, руки на столі, міцно стиснути пальці в кулак і розслабити. Повторити 5–6 разів.
• В. п. — сидячи, з’єднати долоні з розведеними пальцями. Пружно натиснути на кінчики пальців, обережно розтягуючи поверхню долонь. Повторити 5–6 разів.
• В. п. — сидячи, робити самомасаж кистей. З’єднати їх і міцно розтирати, як при митті рук, 10–15 с.
• «Пограємо на піаніно». Кінчиками пальців водити по столу, імітуючи гру на піаніно.
2. Розвиток окоміру.
• Обвести свою руку.
• Прикрасити рукавичку. На вирізаній з паперу площинній формі рукавички запропонувати викладати за словесною інструкцією дорослого різні геометричні фігури (4 ромби, 2 трикутники, 3 круги). Це допоможе розвинути слухову пам’ять і закріпити просторові поняття.
3. Друкування букв.
На початку можна використовувати трафаретку, яку дитина обводитиме, потім — копіювання букв із друкованих текстів, відтак копіювати невеликі за обсягом оповідання.
4. Ознайомлення із зошитом у клітинку та лінійку.
• Малювання крапок на верхній та нижній лініях зошита.
• Малювання паличок між лініями та малювання косих ліній.
• Штрихування.
ЯК ПІДГОТУВАТИ
ДИТИНУ ДО ШКОЛИ?
Успішність та адаптація дитини до школи буде кращою, якщо вона буде знати:
-
Про себе: прізвище, ім’я, адресу; про свою родину (як звуть батьків, ким вони працюють, що роблять на роботі); про своє село, місто, вулицю ( трохи історії, назву вулиці, важливі місця, видатних людей);
-
Про явища природи: пори року, їх послідовність (яка пора року настане після літа, а яка після весни; назвати всі по порядку), місяці кожної пори року, їх загальна кількість і послідовність; дні тижня, частини доби; про Сонце, дощ, сніг, урожай; що таке борошно, цукор і як їх роблять ; із чого роблять хліб;
-
Про навколишній світ;
-
Мають бути улюблені книжки, казки, музика, вірші, художники, композитори, оповідання (хоча б одне);
-
Елементарні речі про транспорт, техніку (назви, призначення);
-
Про дорослих людей: за віком, професіями; які бувають люди за своєю вихованістю – невихованістю, добротою, чуйністю – байдужістю ; яких людей треба поважати, а яких боятися; де беруться порядні і не порядні люди;
ЩОБ НАВЧАННЯ ДИТИНІ ПРИНОСИЛО РАДІСТЬ, ДО ПОЧАТКУ НАВЧАЛЬНОГО РОКУ БАТЬКАМ ДОЦІЛЬНО:
· Прищеплювати інтерес до пізнання довкілля, навчати спостерігати (як змінилися дерева з приходом осені?), порівнювати (чим відрізняється листок дуба від листка клена?), думати (що спільного між мухою і літаком?), осмислювати побачене і почуте, адже це – фундамент для успішного майбутнього навчання в школі;
· Навчати дитину долати труднощі, планувати свої дії, цінувати час. Учити дитину слухати і чути оточуючих, поважати чужу думку, розуміти, що власні бажання потрібно узгоджувати з бажаннями інших людей, прагнути реально оцінювати свої дії і досягнення.
· Для виконання всього вище сказаного, необхідно відводити певний час для спілкування з дитиною ( по дорозі із дитячого садка, школи, під час прогулянок і т.д.).
ЩОБ ЗБЕРЕГТИ ПСИХІЧНЕ ЗДОРОВ’Я СВОЄЇ ДИТИНИ, БУДЬТЕ ДЛЯ НЕЇ РАДНИКОМ, ДРУГОМ; ПОЗИТИВНИМ ПРИКЛАДОМ.
Це можливо за допомогою: Заохочувальних слів та висловлювань: “молодець”, “розумниця”, “мені подобається, як ти робиш” та ін.
-
Доторкань до плеча, руки (можна злегка обійняти, поцілувати).
-
Спільних дій (інколи достатньо просто знаходитися поруч, слухати дитину, відповідати на її запитання).
-
Виразу обличчя (посмішки, заохочувальний кивок головою і т.д.).
ВІКОВІ ПРОЯВИ СОЦІАЛЬНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ ДОШКІЛЬНЯТ
Дитина усвідомлює своє місце у сім’ї близьких дорослих та дітей, їхні імена, родинні стосунки; в дошкільному закладі — ім’я та по батькові педагогів. Розуміє вимоги дорослих до її поведінки, виявляє інтерес до спільної з ними та з іншими дітьми діяльності. Розуміє відмінність між дорослими та дітьми. Розуміє захищеність дітей батьками. Розрізняє рідних, знайомих і близьких людей. Уміє вітатися, дякувати, просити про допомогу і пропонувати її. Виявляє своє ставлення до людей за допомогою слів та в інший спосіб.
Дитина знає, що людина народжується і живе в сім’ї, розуміє значення родинних взаємин, злагоди й порядку в домі, вміє виявляти турботу про рідних і любов до них. Знає правила спілкування зі знайомими (сусідами, друзями батьків) та незнайомими людьми. Виявляє турботу про людей відповідно до їхнього віку. Розуміє стан і настрій дорослих та дітей. Розуміє значення добрих стосунків із дітьми і педагогами у дитячому садку. Уміє спільно діяти у грі, під час занять. Знає і виконує правила ввічливого спілкування. Розуміє, що в товаристві слід дотримуватися певних норм. Виявляє інтерес до дій і слів вихователя, намагається співдіяти з ним, отримати схвалення за добрі вчинки. Уміє розповідати про своїх друзів, про їхні риси характеру. Розуміє вимоги до своєї поведінки у спільній діяльності. Турбується про молодших дітей і наслідує старших.
Дитина розуміє внутрішньосімейні взаємини, ставлення членів родини одне до одного. Знає свій родовід, усвідомлює, що честь роду залежить від кожної людини. Бере участь у вшануванні пам’яті предків, у стосунках сім’ї з родичами, які живуть поруч і далеко. Виявляє інтерес до родинних реліквій, бере участь у підтриманні родинних традицій. Має сформовані уявлення про доброту, гуманність, щирість як важливі якості людини та людських взаємин; про справедливість як здатність правильно оцінювати вчинки людей; про чесність як вимогу відповідати власною поведінкою до тих критеріїв, що застосовує, оцінюючи вчинки інших людей. Виявляє самоповагу, що ґрунтується на усвідомленні своєї індивідуальності, права на самовираження, на власні почуття та самостійну поведінку, що не створює проблем для інших людей залежно від їхнього віку та статі.Уміє запобігати конфліктам і розв’язувати їх. Розуміє ставлення людей до себе. Почувається природно в товаристві знайомих і незнайомих людей. Знає, як реагувати на прояви несправедливого ставлення до себе, розуміє причину цього і намагається усунути її. Прагне, щоб взаємини були коректними, толерантними. Розуміє поняття «дружба» і «товаришування», відповідно поводиться з однолітками.Має уявлення про державу, її символи, про свій народ, національні особливості українців. Знає національні пам’ятки, героїв, виявляє повагу до них, ушановує національні святині. Розуміє поняття «людство», шанує звичаї інших народів.
Рекомендації щодо взаємодії з дітьми різних типів темпераменту
Якщо у дитини переважають риси сангвіністичного темпераменту:
Ø Важливо виявляти строгість, вимогливість до дитини, контролювати її дії та вчинки;
Ø Звертати увагу на дрібні порушення з боку дитини (не прибрав іграшки);
Ø Необхідно, щоб почата справа доводилась до кінця і з доб рою якістю (не дозволяти братися за другий малюнок, аж поки не закінчено справу з першим);
Ø Доцільно неохайно виконану роботу запропонувати виконати ще раз. Головне – показати дитині кінцевий результат сумлінних дій.
Ø Важливо формувати у дитини стійкі інтереси. Не допускати частої зміни діяльності;
Ø Вчити уважно ставитись до товаришів, намагатися, щоб утворювались сталі відносини.
Якщо у дитини переважають риси холеричного темпераменту:
Ø З розумінням ставитись до виявлення активності дитини;
Ø Розмовляти з дитиною спокійно, тихим голосом, але наполегливо, без умовляння;
Ø Доцільно обмежувати все, що збуджує нервову систему дитини: кіно, телебачення, читання – все повинно бути в міру. За дві години до сну – тільки спокійні ігри та заняття;
Ø Необхідно розвивати у дитини зосереджену увагу: ігри на столі (але не ті, де змагаються), конструювання, малювання, ліплення – все що потребує посидючості;
Ø Виховувати у дитини вміння керувати собою (ігри з командами, із раптовими зупинками «Завмри», де вона буде підкорятись);
Ø Привчати дитину до правил спілкування: розмовляти спокійно, не переривати того, хто говорить, рахуватися з бажаннями інших, просити, а не вимагати;
Ø Необхідно суворо дотримуватись режиму дня.
Якщо у дитини переважають риси флегматичного темпераменту:
Ø Не можна застосовувати окрик, погрози, прискорення – це призводить до гальмування нервової системи дитини;
Ø Не треба відсторонювати дитину від тої діяльності, яка потребує прикладати зусилля;
Ø Необхідно створювати для дитини умови, коли потрібні швидкі дії, корисні ігри на змагання;
Ø Потрібно спонукати дитину до руху (гімнастика, рухові ігри, плавання, біг);
Ø Спонукати дитину до гри, праці, конструювання – активізувати її;
Ø Не можна різко обривати дитину. Необхідно попереджати її за декілька хвилин до зміни виду діяльності;
Ø Залучати дитину до діяльності у колективі.
Якщо у дитини переважають риси меланхолічного темпераменту:
Ø Треба обмежити шум, нові знайомства, кількість іграшок, але у той же час привчати дитину не боятися незначного шуму, спокійно, без тривоги ставитись до нової людини; Ø Не можна підвищувати голос на дитину, виявляти до нього надмірну вимогливість, карати, підкреслюючи її недоліки;
Ø Доцільно розмовляти з дитиною, так як вона відрізняється навіюваністю. Говорити потрібно переконливо але впевнено, визначено;
Ø Дитині корисно займатися спортом;
Ø Необхідно урізноманітнити життя дитини;
Ø Треба залучати дитину до спільної праці із дорослими;
Ø Важливо розвивати у неї товариськість;
Ø Необхідно підтримувати позитивні емоції, виявляти по відношенню до дитини доброзичливість, чуйність.
23 СПОСОБи РОЗВИТКУ ДРІБНОЇ МОТОРИКИ
1. Складання контурів предметів (наприклад, столу, удома) спочатку з великих, потім з дрібніших паличок.
2. Складання ланцюжка з 5-10 канцелярських скріпок різного кольору.
3. Вирізування з паперу якої-небудь фігури (наприклад, ялинки) правою і лівою рукою.
4. Нанизування гудзиків, великих намистинок на шнурок, а дрібних намистин, бісеру – на нитку з голкою.
5. Сортування бобів, квасолі, гороху, а також круп (пшона, гречки, рису).
6. Застібання і розстібання гудзиків, блискавок, кнопок, гачків.
7. Загвинчування і відгвинчування шайби, кришок в бульбашок, баночок.
8. Діставання намистинок ложкою із стакана.
9. Складання дрібних предметів (наприклад, гудзиків, намистин) у вузький циліндр.
10.Намотування нитки на котушку і змотування її в клубок.
11.Протягування нитки в голку.
12.Пришивання гудзиків і зшивання матеріалів різними видами швів.
13.Стирання гумкою намальованих предметів.
14.Капання з піпетки у вузьку шийку пляшки.
15.Надягання і зняття колечка (масаж пальців).
16.Встромляння канцелярських кнопок в дерев’яний брусок.
17.згинання хустки (носову хустку узяти за куточок однією рукою і увібрати в долоню, використовуючи
пальці лише цієї руки).
18.Прикріплення прищіпок для білизни до горизонтально натягнутого шнура
19.Перебирання намист одночасно двома руками назустріч один одному і назад.
20.Знаходження захованих предметів в «сухому басейні» з горохом і квасолею (у пластикових відрах або тазах).
21.Стискання і розтиснення еспандера.
22.Катання гумових, пластмасових, дерев’яних, поролонових м’ячів з Шипом (“їжачків”).
23.Ігри з конструктором, мозаїкою і іншими дрібними предметами.