В закладі дошкільної освіти пройшли заходи до Міжнародного дня рідної мови.

Рідна мова – це та, яку ми чуємо, якою володіємо з дитинства, мова тихих матусиних колискових і захопливих бабусиних розповідей, цікавих дитячих ігор. Це та мова, якою ми вимовляємо перші, найголовніші в житті слова. Для кожної людини на планеті її рідна мова – єдина і неповторна. Тож спонукаємо дітей не лише вивчати українську мову, а й спілкуватися нею!

Вихователі ознайомлюють дошкільників з українським фольклором, віршами Г.Бойка, М.Підгірянки, Т.Шевченка, Л.Українки, М. Познанської, Н.Забіли, О.Олеся, П.Тичини, О. Пчілки, В. Сосюри, із старшими дошкільниками організовують літературні вікторини, аби перевірити, як добре діти знають українські казки, прислів’я, приказки. Утім відкривають дітям скарбницю рідної мови не лише цього святкового дня, а повсякчас аби на території України не лише в селах, а й у містах, особливо з дитячих уст, лунала українська мова; щоб кожна дитина любила її, шанувала, пишалася нею, розуміла рідне слово, відчувала його і вміло ним користувалася.

Мова — це історія народу, його світогляд.
В Україні це свято відзначають з 2002 року, коли для зміцнення державотворчої функції української мови та сприяння вільному розвитку і використанню інших мов національних меншин України було видане розпорядження “Про відзначення Міжнародного дня рідної мови”. Відтоді це свято стало ще одним днем пошанування рідної мови в кожному освітньому закладі, у бібліотеках, культурних центрах, просвітницьких організаціях України.

Заняття ІІІ – практична частина:

1. Заняття з формування духовно-психічної компетентності: “Шануємо себе і всіх довкола” для дітей середньої групи – вихователь Горобець Л.П.

2. Заняття з формування духовно-психологічного здоров’я дитини “Використання психологічних ігор – дзеркало емоцій” для дітей старшої групи – практичний психолог Зацяпа О.А.

Сьогодні у нас свято Стрітення. В народі його вважають святом зустрічі зими з весною. У лютому, кажуть, що зима йде на мороз, а сонце на літо.

На Стрітення зима з весною змагається, і котра з них переможе, та буде до кінця місяця господарювати.

А ще Стрітення – це церковне свято. Колись давно, коли ще не народився Ісус Христос, жив у Єрусалимі праведний старець, священик Симеон, якому було відкрито Богом, що він не помре, поки не побачить Спасителя світу.

І ось у лютому, в середині місяця, священик Симеон зустрів біля храму маленького Ісусика, взяв його на руки і сказав: «Тепер я вже можу спокійно померти».

Побутував цікавий звичай, пов’язаний з цим святом. Напередодні його жінки випікали обрядове печиво у вигляді пташок – «жайворонків». Їх давали дітям, щоб віднесли в садок.

Люди вірили: птахи на своїх крилах приносять з далекого вирію весну, проганяють люту зиму.

А називали випечених пташок жайворонками тому, що за давніми легендами, ця пташка народилась із сонячного жару. Вона прокидається разом із сонцем і своїм срібним голосочком сповіщає: вже весна прийшла, а отже, час виходити в поле, орати, сіяти, щоб восени урожай зібрати.

Тож вибігали з пташками діти надвір, весело стрибали, підкидали їх угору, співали або промовляли:

Пташок викликаю з теплого краю: «Летіть, соловейки, На нашу земельку! Спішіть, ластівоньки, Пасти корівоньки!»