Батькам

Поради психолога

Що таке гіперактивність?

Картинки по запросу гіперактивна дитина

Цих дітей називають по-різному — гіперактивними, імпульсивними, розгальмованими.

Можна навести ще низку медичних діагнозів, що їм ставили протягом усіх етапів розвитку дитячої психіатрії. Нині експерти зупинилися на визначенні «гіперактивний розлад із дефіцитом уваги» (ГРДУ), синонім — «гіперкінетичний розлад».

Але, зрештою, хіба суть у тих етикетках, які можна прикріпити до цих малюків? Чине значно важливішим є розуміння таких дітей —їхніх спільних особливостей і неповторних індивідуальностей, їхнього прагнення до зростання та самореалізації. Водночас потрібно знати й ті загрози та небезпеки, які можуть перешкоджати їхньому повноцінному розвитку.

Ми повинні розуміти цих дітей, знати їхні особливості, щоб допомогти їм… Але насамперед, мабуть, повинні вірити в них, вірити, що вони, як і кожна дитина, приносять із собою у цей світ щось унікальне, важливе й цінне, що своїм життям вони покликані зробити світ кращим і щасливішим… А тому, щоб виконати свою місію, такі діти потребують любові й мудрого виховання, підтримки й допомоги з боку дорослих.

Мабуть, усі, бодай частково, знайомі з цими дітьми завдяки хлопчикові з обкладинки книжки — відомому персонажеві дитячого мультфільму Петрику П’яточкіну. У нього присутні типові ознаки цього розладу — він гіперактивний, перебуває у неперервному русі і, за словами виховательки з того ж мультфільму, «напевно, у цьому хлопчику, яку пухнастім зайчику, захована незвична стрибуча пружина». Саме через надмірну активність, Петрик створює постійні проблеми навколо себе: він вибиває з рук відро в сусідки, батьки мусять постійно його контролювати, щоб хлопчик кудись не втік, у садочку він усе перевертає й не піддається контролю та керуванню. У Петрика присутня й імпульсивність, типова для дітей із ГРДУ, — побачивши на протилежному боці вулиці песика, він, не думаючи, не озираючись, незважаючи на небезпеку й порушуючи правила, перебігає вулицю. А ще — очевидні проблеми з увагою: хлопчик, захоплений грою, виховательку просто не чує… Мультфільм блискуче вказує на те, що може допомогти Петрикові — мудрий педагогічний підхід, який базується на любові, терплячості й розумінні.

Утім, на жаль, у житті зміни настають не так швидко, яку мультфільмі, і стають наслідком тривалого, послідовного виховання…

У мультфільмі Петрик П’яточкін — позитивний персонаж, який викликає симпатію.

І це правда: адже гіперактивні діти мають багато позитивних рис — вони, які Петрик, — щирі, безпосередні, доброзичливі, енергійні.

Проте у їхній поведінці є й багато такого, що створює проблеми для оточення і для них самих. Саме через ці особливості поведінки такі діти часто стикаються з негативними реакціями інших, відторгненням, осудом, нерозумінням.

Гіперактивність —органічне враження мозку, а не погане виховання, головним проявом якого є порушення здатності контролювати й регулювати власну поведінку, що виявляється моторною рухливістю, порушенням уваги та імпульсивністю. Судження про те, що ця активність є надмірною, робиться на основі її невідповідності до очікуваної в такій ситуації для дітей того ж віку та рівня інтелектуального розвитку.

Гіперактивність указує на перевищення норми.

Такий діагноз ставлять неврологи, якщо його прояви спостерігаються протягом тривалого періоду в різних сферах життя дитини: вдома, у садочку, у лікарні. Вчасно проліковані діти до 12 років нічим Де відрізняються від своїх однолітків.

ПРИЧИНИ ГІПЕРАКТИВНОСТІ

Картинки по запросу гіперактивна дитина

Спадковість: здебільшого хтось із батьків був або є гіперактивним, хоча й досі не знайдено такого гену. Батьки цих дітей часто хворіють на алкоголізм, асоціальні психопатії й афективні розлади. Хлопчики частіше, ніж дівчатка, — 4:1. Здебільшого ці діти світловолосі, блакитноокі.

Здоров’я матері: гіперактивних дітей народжують жінки, які страждають на алергічні захворювання, астму, екзему, мігрень.

Вагітність і пологи: до групи ризику належать діти, які народилися в результаті кесаревого розтину, важких патологічних пологів, малюки на штучному вигодовуванні, зокрема ті, які народилися з маленькою вагою, недоношені.

Навколишнє середовище: наявність свинцю й нітрату у водопровідній воді, викидні речовини тощо. Ураховуючи те, що екологія й темп сучасного життя не дуже хороші, не дивно, чому гіперактивні діти — не рідкість, а скоріше норма сьогодення.

Дефіцит макро- й мікроелементів: нестача цинку, магнію, вітаміну Ві2. Дефіцит основних жирних кислот в організмі. Симптомами дефіциту є постійне відчуття спраги, сухе волосся, сухість шкіри, часте сечовипускання.

Харчування: харчові барвники, консерванти, нітрати, шоколад, цукор, молочні продукти, білий хліб, помідори, апельсини, яйця у значній кількості.

РЕКОМЕНДАЦІЇ БАТЬКАМ

Діти й телевізор

Картинки по запросу діти і телевізор

1. Дітям до трьох років телевізор дивитися не слід.

2. Діти 3—4-х років проводити біля телевізора можуть 15 хвилин. Діти 5—6-ти років — близько 30 хвилин тричі на тиждень.

3. Спільне визначення та обговорення

телепередач для перегляду дорослими й дітьми на наступний тиждень.

4. Обговорення улюблених телепередач із дітьми після перегляду.

5. Віртуальні образи привертають увагу і створюють психологічну залежність, насамперед тому, що стимулюють збудження нервової системи, що виникає в наслідок швидкості, яскравості, ефекту «мерехтіння».

Тому необхідно спочатку дорослим самим переглянути мультфільми і фільми, які хочуть показати дитині, звертаючи увагу на те, чи не викличуть вони збудження нервової системи.

6. До 7-ми років у дитячої свідомості немає захисного бар’єру від віртуальної агресії, лише після 12-ти років діти вчаться розрізняти віртуальність і реальність.

Тому не залишайте вашу дитину один на один із телевізором. Дитина сама не може встояти перед віртуальною агресією.

7. Телевізор не має бути вагомою складовою життя батьків: це стане позитивним прикладом для дитини.

Як правильно показувати мультфільми?

1. Зберіть свою власну колекцію добрих мультфільмів.

2. Якщо ви показуєте дитині новий мультфільм, подивіться його самі з погляду корисності, якості та відповідності віку.

3. Обговорюйте з дитиною те, що вона побачила на екрані.

4. Обмежте час перегляду. Що молодшим є маля, то коротшим має бути мультсеанс.

Як зробити так, щоб комп’ютер був корисним?

Похожее изображение

1. Ураховуйте чинники шкідливого фізіологічного впливу електромагнітного випромінювання на дитину, коли вона проводить час біля комп’ютера;

підвищена втомленість, роздратованість, виснаження нервової системи;

розлад сну, порушення пам’яті й уваги;

підвищення алергічних реакцій організму;

специфічні болі в зап’ястку й пальцях у процесі роботи з клавіатурою;

розвиток короткозорості.

2. Обмежте час, протягом якого дитина сидить за комп’ютером.

3. Пояснюйте дитині, що комп’ютер здебільшого має використовуватися не заради гри, а для справи.

4. Не ставте комп’ютер у дитячій кімнаті. Це призводить до безконтрольного його використання.

Як ставитися до комп’ютерних ігор?

1. Ретельно добирайте комп’ютерні ігри. Для початку пограйте в комп’ютерну гру самі, щоб зрозуміти, чи підходить вона дитині.

2. Не купуйте дитині ігри, у яких є агресія, насильство.

3. Віддавайте перевагу іграм із тими персонажами, які вже знайомі вашій дитині за казками, мультфільмами або вашими розповідями.

4. Щоб зрозуміти, чи підходить гра за віком, доданих, позначених на етикетці, додавайте від 3 до 6 місяців (і навіть 1—1,5 року, якщо ваш малюк легко збуджується, емоційно нестійкий, виявляє ознаки ігроманії, залежність від ігор або йому менше 6—7 років).

5. Якщо ви відчули, що комп’ютерна гра починає «затягувати» дитину, скоріше намагайтеся наповнити її життя гарними враженнями та яскравими емоціями.

Не забувайте, шановні мами й татусі, що виховання слід починати із себе. До того ж варто скористатися «Правилом 3 П»: поступово, постійно, послідовно.

Повертайте дитину до реального життя, показуйте його фарби й радощі. Учіть свою дитину підлаштуватися під обставини й колектив на власному прикладі. Просто частіше спілкуйтеся — не «у справі», а просто так, тому що вам приємно бути разом.

Намагайтеся крокувати поруч із дитиною дорогою життя — і їй не доведеться втікати у віртуальний світ.

Нині лише ми з вами, шановні батьки, зможемо захистити наших дітей від такого насильства, від тої деструктивної та хаотичної енергії, яка вривається в наше життя разом із ЗМІ і зберегти наших дітей здоровими з бажанням жити і любити цей світ.

Сподіваюся, подані рекомендації допоможуть вам у цьому.

21 вересня – “Друга Пречиста”

 

                                       Картинки по запросу друга пречиста

Двадцять першого вересня відзначають свято Різдва Пресвятої Богородиці, або у народі “Другої Пречисти”. Це свято ще називають “осениною” – адже цього дня за народним календарем настає осінь.

За церковними переказами, Богородиця народилася за тих часів, коли релігія була в занепаді. Марія була обрана на роль матері Ісуса Христа, оскільки була дуже благочестива. Вона слухняно навчалася в монастирі, сумлінно вивчала Святе Письмо, а отже, якнайкраще підходила для виконання важливої місії народження Сина Божого.

Свято Другої Пречистої традиційно вважається жіночим святом, коли жінку належить вшановувати як продовжувачку роду. Це свято, очевидно, успадковує давнє арійське свято Рожениць, коли наші предки висловлювали подяку “польним духам”, тобто опікунам нив та врожаю, дідам-ладам, які спочатку засівали і пророщували зерно, а потім поливали.

Жiнки, в яких немає дiтей, справляють обiд i запрошують бiдних — «щоб молилися Богородицi за їхніх дiтей». Такi жiнки також замовляють службу Божу в церквi, а пiсля богослужiння запрошують людей до себе на обiд.

Кажуть, що молитви до Пресвятої Богородиці майбутніх матерів про здоров’я та щастя дітей, на яких вони чекають, у цей день мають особливу силу. 

Різдво Пресвятої Богородиці відзначається як свято справжньої радості. У ці дні не працювали, не постували, а після молитов у храмі збирали веселі гостини. Урочистості підкріплювалися святковим застіллям. Цей сезон передбачає широке вживання свіжих овочів і фруктів. Усе це активно використовувалося в народній кухні в Україні на храми Другої Пречистої.

На Другу Пречисту припадає і останній термін заготівлі чарівного зілля. Вважалося, що зібрані між Першою і Другою Пречистими приворотні трави мали особливу властивість привертати хлопця до дівчини (чоловіка до жінки) і навпаки. Тим-то й були зумовлені останні походи по калину й барвінок. Проте дітям забороняли ходити польовими та лісовими дорогами, бо “там вужі сушаться”.

Також з цього дня (а деінде з Семена) вже можна було засилати сватів до дівчат. “Прийшла Пречиста – принесла старостів нечиста”.  Якщо ж молоді вже зіграли весілля, то в цей день до них у гості йде рiдня, а молодим треба звiтувати перед гостями про своє подружнє життя. Молоді також йдуть в гості: як правило, до батькiв молодої разом з свекром i свекрухою для встановлення та пiдтримки добрих стосунків мiж невiсткою та батьками чоловiка і мiж родинами сватiв.

Для пасічників це був останній термін утеплення вуликів на зиму, а власники овець завершували удруге їх стригти.

Під цю пору зазвичай холоднішає, дні стають похмурими, йдуть дощі. До Другої Пречистої годилося повністю викопати бульбу і засіяти землю житом.

Прислів’я і приказки про Другу Пречисту:

  • Прийшла Перша Пречиста – одягла природа намисто, прийшла Друга Пречиста – взяла комара нечиста, прийшла Третя Пречиста – стала діброва безлиста.
  • Прийшла Пречиста – на дереві чисто, а прийде Покрова – на дереві голо.
  • Пречиста – картопля чиста.
  • Перша Пречиста жито засіває, а друга – дощем поливає.