14 жовтня – свято Покрови Пресвятої Богородиці
і День Українського козацтва
14 жовтня – свято Покрови Пресвятої Богородиці або Святої Покрови, для православних українців є одним з найбільших релігійних свят осені.
Започатковане воно у Візантії, де було збудовано храм Пресвятої Богородиці на честь перемоги Константинополя над завойовниками (X століття).Це свято пов’язане з ім’ям святого Андрія.Коли місту загрожувала сарацинська навала, святий Андрій під час молитви побачив у небі Пресвяту Діву Марію, яка розкрила над християнами свій омофор (покров).Таке заступництво Богородиці додало сил візантійцям і вони дали достойну відсіч чужинцям.
Свято Покрови ознаменовує засинання природи та вкривання землі на зиму. Справді, в жовтні перші дерева втрачають листя, всі плоди уже дозріли: «Прийшла Покрова – на дереві голо». “Покрова накриває траву листям, землю снігом, воду – льодом, а дівчат – шлюбним вінцем”. В українських селах і до цього часу дотримуються давньої народної традиції справляти весілля після Покрови. Від Покрови і до початку Пилипівки – пора наймасовіших шлюбів в Україні.
На Покрову упродовж всього дня спостерігали за погодою: якщо з півдня дув низовий вітер – зима буде теплою, якщо дув вітер із півночі – холодною, із заходу – сніжною. Коли протягом дня вітер змінює напрям, то й зима буде нестійкою і з завірюхами. Якщо на Покрову листя з вишень не опало – зима буде теплою.
14 жовтня також свято української військової честі та звитяги. У серпні 1999 року Указом Президента України цей день було проголошено Днем Українського козацтва. Для козаків свято Покрови було найбільшим значущим святом. Цього дня у козаків відбувалися вибори нового отамана. Козаки вірили, що свята Покрова охороняє їх, а Пресвяту Богородицю вважали своєю заступницею і покровителькою.
15 лютого – Стрітення
П’ятнадцятого лютого – свято Стрітення, в народі“Стрічання“, “Громиця“, “Зимобор“, яке відзначають через 40 днiв пiсля Рiздва Христового.
Cвято Стрітення як одне із дванадцяти шанованих свят Православної церкви та церковної традиції відносять до кінця V ст. нашої ери.
Це релігійне свято має своє історичне минуле. У християнській новозавітній традиції згадується одна із священних подій в часи земного життя Ісуса Христа – зустріч праведного старця Симеона та дитяти – Ісуса Христа, що собою уособлювали Старий та Новий Завіт. Згідно іудейського закону, кожне немовля чоловічої статі має бути принесене Богу для посвяти після сорокового дня очищення як того велів Закон Божий.
Батьки Ісуса Христа – Марія та Йосиф принесли новонародженого хлопчика до Єрусалимського храму на 40 день згідно іудейського закону і як того вимагав звичай – принесли в жертву Богу дві горлиці або двох голуб’ят.
В Єрусалимському храмі знаходилася праведна і благочестива людина на ім’я Симеон, який давно чекав зустрічі з майбутнім Спасителем Ізраїля багато років. Як свідчить Євангеліє від Луки, Симеон був праведником, хоча не повірив у те, що Спаситель народиться від Діви Марії. Дух Святий тоді Симеону став пророкувати, що той не помре, доки не побачить Господа. Так і сталося за словом Господнім.
У народі свято Стрітення побутує дуже давно. Воно означає зустріч двох пор року – зими та весни.
На Стрітення, за народними уявленнями, зима іде туди, де було літо, а літо – де була зима. Дорогою вони зустрічаються і говорять між собою:
– Боже, поможи тобі, зимо! – каже літо.
– Дай, Боже, здоров’я! – відповідає зима.
– Бач, зимо, – дорікає літо, – що я наробило і напрацювало, ти поїла і попила!
За народним віруванням, літо зустрічається з зимою двічі на рік: на Стрітення – 15 лютого – та в день святої Анни – 22 грудня. В народі уявляли, що навесні Зима – стара баба, а Літо – молода дівчина.
На Стрітення Зиму веде попід руки старий дід Мороз, вона зігнулася, трясеться і ледве йде. Кожух на бабі Зимі полатаний, чоботи подерті, а в хустці на голові миші діри погризли, і з тих дір сиве волосся стирчить. В руках Зима несе надщерблений кошик з льодом, а через плечі у неї – порожнісінька торба.
У Літа вінок на голові, сорочка, квітами мережена, зелена плахта, – весела і вродлива дівчина. Літо несе в руках серп і сніп жита та пшениці. При зустрічі стара Зима і молоде Літо сперечаються між собою – кому йти, а кому вертатися?
Якщо до вечора стане тепліше – Літо пересперечало Зиму, а якщо холодніше – Зима. “…Та як би вона (зима) вже там не хвицалась, а як літо
посміхнеться, то сонце засяє, вітер повіє і земля проснеться!” – каже Олекса Воропай у книзі “Звичаї нашого народу” про зустріч літа з зимою.
В цей день в церквах України святили воду та свічі. Посвячені на Стрітення свічки звалися “громичними”, бо їх запалювали і ставили перед образами під час грози, щоб оберегти людей і худобу від грому. Ці ж свічки давали в руки вмираючому при читанні одхідної молитви. В день Стрітення, коли приходили з церкви, запалювали “громичну” свічку – “щоб весняна повінь не пошкодила посівам і щоб мороз дерев не побив!”. Від “громичної” свічки і саме свято, крім “Стрітення” або “Стрічання”, називалося колись “Громиця”.
Коли святили в церкві воду, селяни набирали тієї води в нову – ще не вживану – посудину, приносили додому і пильно берегли. Цій воді приписувалась магічна сила. За народним уявленням, це – цілюща вода. Нею натирали хворі місця і вірили, що “поможе”. Найкраще ця вода ніби помагала від “пристріту” – від хвороби, що її спричиняло”погане”око.
Колись, як чумак виходив у дорогу, господар давав йому хліб, сіль і кропив стрітенською водою волів, воза і самого чумака, примовляючи: “Боже тебе збережи!”. Так само і батько відряджав сина на війну, скроплюючи стрітенською водою на щасливе повернення.
Господарі також ворожили на врожай, виставляючи на ніч тарілку з зерном на двір. Якщо ранком є роса – врожай, нема роси – немає врожаю.
Народні прикмети:
- Ясна і тиха погода в цей день віщує добрий урожай поля і роїння бджіл.
- Вітер – погана ознака.
- Відлига – жди пізньої весни і бережи пашу та хліб, бо в поле виїдеш нескоро.
- Як на Стрітення півень нап’ється води з калюжі, то жди ще стужі!
- Як нап’ється півень води, то набереться господар біди!
- Коли на Громицю півень нап’ється водиці, то на Юрія віл не наїсться травиці.
- День Стрітення теплий і сонячний, то і весна тепла.
- Якщо на Стрітення дорогу перемітає – весна буде пізньою і холодною.
- Якщо в цей день сніжок – весною буде дощик, тобто весна буде затяжною і дощовою.
- Передбачити погоду могла і курка: якщо нап’ється біля порогу води – весна буде теплою і ранньою.
- Як на Стрітення з стріх капа, ще велика буде зима.
- Як на Стрітення є під стріхами бурульки, то цього року буде добрий урожай кукурудзи.
- На Стрітення із стріх капає – бути затяжній весні, якщо тепло, а зі стріх не капає – весна буде рання, суха.
19 січня – Свято Водохреща
З Йорданською святою водою!
Щоб Ісус, що охрестився,
завжди в потребі заступився.
За весь ваш рід і за родину,
за нашу неньку Україну.
Щоб гості з”їхались бажані.
Христос хрестився у Йордані!
