Музична діяльність

Музична діяльність

Завдання музичного виховання

Музика володіє можливостями дії не тільки на дорослих, але й на дітей молодшого віку. Більш того, і це доведено, навіть внутрішньоутробний період надзвичайно важливий для подальшого розвитку людини: музика, яку слухає майбутня мати, робить позитивний вплив на самопочуття дитини, що розвивається (можливо, і формує її смаки і переваги).
З сказаного можна зробити висновок про те, скільки важливо створювати умови для формування основ музичної культури дітей дошкільного віку.

Основними завданнями музичного виховання можна вважати:
1. Розвивати музичні і творчі здібності (з урахуванням можливостей кожного) за допомогою різних видів музичної діяльності;

2. Формувати початок музичної культури, сприяти формуванню загальної духовної культури.
Успішне рішення перерахованих завдань залежить від змісту музичного виховання, перш за все – від репертуару, що використовується, методів і прийомів навчання, форм організації музичної діяльності та ін. В дитині важливо розвивати все краще, що закладено в ній від природи; враховуючи схильності до певних видів музичної діяльності, на основі різних природних завдатків формувати спеціальні музичні здібності, сприяти загальному розвитку.

Музичні здібності дітей виявляються у кожного по-різному. У деяких вже на першому році життя всі три основні здібності – відчуття ладу, музично-слухові уявлення і відчуття ритму – виражаються достатньо яскраво, швидко і легко розвиваються, це свідчить про музичність; у інших пізніше, важче. Найбільш складно розвиваються музично – слухові уявлення – здатність відтворювати мелодію голосу, точно інтонуючи або підбирати її по слуху на музичному інструменті. У більшості дітей ця здатність виявляється лише в 5 років. Але відсутність раннього прояву здібностей не є показником слабкості або тим більше відсутність здібностей. Велике значення має те оточення, в якому росте дитина (особливо в перші роки життя). Ранні прояви музичних здібностей спостерігаються, як правило, саме у дітей, які одержують достатньо збагачених музичних вражень.

Основною формою музичної діяльності в дитячому садку є заняття, які передбачають не тільки слухання музичних творів доступних для сприйняття малюками, навчання їх співу, рухам в музичних іграх і танцях але і навчанню їх грі на дитячих музичних інструментах. Інтерес до оркестру дитячих музичних інструментів, як засобу музичного виховання був великим. Видатні музиканти просвітителі Б.Асафьев, Б.Яворській, австрієць До. Орф підкреслювали значення активних форм музичної діяльності дитячого оркестру, як основи елементарної музичної практики і розвитку
дітей. Велике значення оркестру дитячих інструментів надавали і творці діючої у нас системи музичного виховання дітей дошкільного віку.
Ще в 20-х роках 20-го сторіччя Н.Метлов і Л.Міхайлов говорили про необхідність організації дитячого оркестру як дієвого засобу розвитку музичного сприйняття і слуху у дітей. В 30-40-х роках Н.Метловим були організовані оркестри в дитячому садку, створені нові звуковисотні дитячі музичні інструменти. Почавши в 20-ті роки з навчання дітей іграм на ударних інструментах (бубен, трикутник, дзвінки, кастаньєти та ін), Н.А.Метлов незабаром залишає за ними право тільки акомпануючих. Він шукає, конструює і удосконалює мелодійні інструменти, на яких діти могли б виконувати будь-які мелодії, самостійно займатися музикою.

Першими інструментами для дітей були: ксилофон і металофон. При навчанні дітей грі на цих інструментах користувалися системою запису нот. В союзі з мастерами- умільцями В. Рахманіновим, В.Бодровим та ін., Н.Метлов в 1941-1942 р. створив металофон з точною і стійкою настройкою, приємним звучанням. На сучасних ксилофонах і металофонах зображуються назви звуків і їх розташування на нотному стані. Граючи на таких інструментах, діти практично засвоюють елементи музичної грамоти. В групу мелодійних інструментів Метлов ввів дитячу цитру, баян, флейту, гобой. Він організував в дитячому садку оркестр у складі 30-40 дітей, граючих на музичних інструментах. Для кожного твору Н.А.Метлов створював інструментування з урахуванням жанру і змісту твору, специфіки інструменту. Особливу роль в інструментуванні він відводив партії фортепіано, яку виконував музичний керівник.

Навчання музиці

Часто доводиться чути від батьків: ” А чи є у моєї дитини слух?”, “У моєї дитини є музичні здібності, і чи можна їй займатися музикою?”. Навчання музиці важливо для кожної дитини, але намагатися “виростити” професійного музиканта з кожної дитини неможливо і не потрібно. А побачити чи є у дитини музичні здібності можна лише в процесі навчання, більш того, саме в процесі навчання відбувається і розвиток музичних здібностей.
Заняття музикою необхідні кожній дитині, вони допомагають її загальному розвитку, допомагають розвинути відчуття прекрасного. Навчання музиці покращують характер дітей і благотворно впливають на їх психологічний стан.
Кожна дитина – це яскрава індивідуальність, це унікальний мир, єдине у своєму роді поєднання особливостей особи, характеру, темпераменту. Нескінченна різноманітність людських типів – це безцінний дар, яким обдарувала нас природа. Маленька дитина – це особа, вже здатна на оригінальне мислення, на вираз власного “Я”, на прояву волі. Щоб розвинути і зберегти в дитині особу, здатну на яскраве самовираження, педагог повинен знаходити до кожної дитини особливий підхід.
Прийнято вважати, що навчання дітей музиці слідує починати з 5-6 років. Але існує і інша думка: музичне виховання слід починати з внутрішньоутробного періоду. Перш ніж почати вчитися на якому б то не було інструменті, той, хто навчається – будь то дитина або дорослий – повинен вже духовно володіти якоюсь музикою: так би мовити, берегти її у своєму розумі, носити в своїй душі і чути своїм слухом. Весь секрет таланту і генія полягає в тому, що в його мозку вже живе повним життям музика раніше, ніж він вперше торкнеться до клавіш або проведе смичком по струні; от чому немовля Моцарт “відразу” заграв на фортепіано і на скрипці.
Батькам, охочим виховати всесторонньо розвинуту дитину у тому числі і в музичному плані, необхідно починати його виховання ще з внутрішньоутробного періоду. Тобто слухати музику (бажано спокійну і мелодійну), відвідувати музеї і театри. За спостереженнями вчених, у мам, що займаються в період вагітності мистецтвом, часто народжуються діти з добрими здібностями в різних сферах мистецтва. Бажано співати мамам своїй дитині колисанки перед сном, і дуже важливо співати їх не фальшиво, оскільки саме цим можна порушити у дитини музичний слух назавжди.

Все вищесказане – лише підготовчий, пасивний етап навчання музиці. Але, маючи такий внутрішній музично-слуховий багаж, дитині набагато легше буде навчатися музиці надалі.
 
                                                     Співи – основний вид музичної діяльності дітей
Величезну роль у навчанні співам відіграють навички сприйняття музики. Тому, в першу чергу, на музичних заняттях у дітей необхідно розвивати емоційну чуйність до музики. Через активні співи у дітей закріплюється інтерес до музики, розвиваються музичні здібності.
Під час співів діти навчаються музичній мові, що підвищує сприйнятливість до музики. Поступово вони пізнають жанрову основу пісні. У них формується здатність відчувати темброві висотні та ритмічні зміни в музиці. Дитина-дошкільник не просто пізнає мову музики, вона починає свідомо активно цим користуватися у своїй виконавській діяльності.

Загальний розвиток дітей старшого дошкільного віку, вдосконалення процесів вищої нервової діяльності роблять позитивний вплив на формування голосового апарату і на розвиток слухової активності. Але ж голосовий апарат, як і раніше, відрізняється крихкістю, він ще недостатньо розвинутий. Зв’язки короткі. Звук дуже слабкий. Він посилюється резонаторами. Низький резонатор розвинений слабкіше, ніж головний (верхній), тому голос у дітей несильний, хоча часом і дзвінкий. Слід уникати форсування звуку, під час якого у дітей розвивається низьке, невластиве їм звучання.

Діти старшого дошкільного віку можуть співати вже в більш широкому діапазоні. Низькі звуки звучать більш напружено, тому в роботі з дітьми треба використовувати такі пісні, в яких зустрічається більше високих звуків, а низькі повинні проходити. Зручними звуками для старшого дошкільного віку найчастіше є фа-до2. Саме в цьому діапазоні звучання найбільш легке, природне.

До старшого дошкільного віку діти вже можуть досить чисто інтонірувати контрастні звуки по висоті, розрізняти гучну і тиху музику, передавати нескладний ритмічний малюнок ударами, в русі, грою на металофоні, вгадувати за тембром музичні інструменти. Старші дошкільнята повинні мати певний фундамент музичного розвитку, бути активними на музичних заняттях, проявляти ініціативу в самостійній музичній діяльності.

Однак рівень музичного розвитку, рівень розвитку мелодійного слуху, музичної пам’яті, співочих навичок у дітей ще низькі. Деякі з них можуть вірно інтонірувати мелодію в межах 3-4 звуків, але є ще й ті, хто співає монотонно, низько чи високо, але фальшиво. Це ускладнює роботу педагога, який повинен навчити кожну дитину співати досить чисто, щоб всі діти мали певний обсяг стійких співочих вмінь.

Діти до 6-ти років повинні самостійно розрізняти звуки по тривалості і по висоті в межах квінти. Відрізняти на слух чи є спів вірним.

У роботі з дітьми в навчанні співу важливо використовувати вправи на розвиток музичного слуху та голосу. З огляду на особливості сприйняття дітей, потрібно орієнтуватися на вправи у формі коротких пісень з ігровим змістом. Такими вправами є маленькі пісеньки. Вправи відрізняються різноманітністю ладо-гармонійного забарвлення, мелодійних оборотів, яскравими музичними образами.

Використовуються вправи – ігри в комплексній дії різноманітних видів музичної діяльності (слухання, співи, музично-ритмічне ігрові дії, гра на металофоні). Все це допомагає більш міцному закріпленню в слуховій пам’яті дітей відповідних пісенних інтонацій.

Систематичне використання пісень – вправ допомагає сформувати стійкі співочі навички, які будуть закріплюватися, вдосконалюватися при розучуванні пісенного матеріалу.

Гра на дитячих музичних інструментах сприяє формуванню у дітей уміння співати в ансамблі, разом, з однаковою силою звучання, в єдиній манері виконання. Цей вид діяльності розвиває пам’ять, почуття ритму, допомагає активізувати сором’язливих дітей.

Завдання музичного виховання:

  • підтримувати у дітей бажання слухати музику, емоційно на неї відгукуватися, розповідати про неї;
  • формувати досвід музичних вражень;
  • розвивати музичні здібності;
  • розвивати мислення і творчу уяву;
  • спонукати дітей самостійно визначати настрій, характер музичного твору, засоби музичної виразності;
  • вдосконалювати вміння слухати музику, розрізняти її інтонації, мелодію, змістове наповнення;
  • вчити слухати та диференціювати тембри інструментів;
  • вправляти в умінні визначати жанрову належність музичного твору;
  • формувати здатність створювати музичний образ;
  • розвивати бажання та вміння втілювати у творчих рухах настрій, характер музичного образу.

Форми організації музичного виховання:

I. Заняття, як основна форма роботи:

  1. За кількістю учасників:
  • індивідуальні;
  • групові;
  • фронтальні;
  1. За видами діяльності:
  • типові;
  • домінантні;
  • тематичні;
  • комплексні;

II. Розваги:

  1. Ляльковий театр;
  2. Концерт;
  3. Перегляд телепередач;
  4. Ігри, забави, естафети;
  5. Дні Народження дітей;

Свята.

Ознайомлення дітей з музичними інструментами

                                                         

В сучасних умовах, коли підвищуються вимоги естетичного виховання дітей, ознайомленню малюків з музичними іграшками та інструментами відводиться особлива роль.
Гра на музичних інструментах відкриває перед дитиною новий світ звуків та їхніх співвідношень. У дітей розвивається сприйнятливість до якості звуків, обізнаність у ладотональних відношеннях, виразність у грі на найпростіших інструментах.
Інтерес дітей до музичних інструментів невичерпний. Вони хочуть грати на них завжди. Діти люблять слухати тембри різних інструментів. Гра в оркестрі розвиває слух, відчуття ритму, уміння грати в ансамблі, вчить малюків бути уважними, терплячими, вчить пошані один до одного.
Застосування різних видів інструментів дає можливість задовольнити дітей різного віку, починаючи з перших місяців життя, коли немовлят знайомлять з мелодійним звучанням брязкалець, дудочок, і кінчаючи застосуванням справжніх музичних інструментів у зменшених моделях, які зберігають характерність і чистоту звучання (клавішні, струнні, духові, ударні).
Різноманітність інструментів, застосованих в практиці, має ще одну перевагу. Гра на них дає змогу оволодіти навиками, що послідовно ускладнюються, починаючи від мимовільних помахувань, постукувань різними брязкальцями й бубонцями до гри мелодій знайомих пісень із запам’ятовіванням розташування звуків на клавішах або струнах. Застосування музичних іграшок є доступною діяльністю для дітей у різних умовах – як на заняттях з педагогом, так і в самостійній грі з власної ініціативи. Музична іграшка входить в побут дитини, в її повсякденні ігри, заняття, відповідає нахилам кожного малюка і об’єднує дітей у виконавський колектив.
Існує багато різноманітних можливостей використання музичних інструментів в дошкільних закладах: це і індивідуальне музикування в години дозвілля, і колективне виконання в дитячому оркестрі. Але основною формою музичної діяльності дітей в садку залишається музичне заняття. Спілкування з музичними інструментами відбувається в усіх вікових групах, а от навчання грі на дитячих музичних інструментах відповідно програми проходить в середній, старшій та підготовчих групах.
Задачи та зміст музичного виховання визначають асортимент іграшок для тієї чи іншої вікової групи. В роботі з дітьми ясельного та молодшого дошкільного віку застосовуються в першу чергу такі іграшки, як брязкальця, дзвіночки дудочки, різні органчики, тобто всі ті іграшки, які звучать м’яко та негучно. Треба пам’ятати, що в цьому віці необхідно особливо обережно відноситись до слуху малюків.
Дітей 3-4х років слід познайомити з барабаном, бубном, тріскачкою, ложками, металофоном і трикутником. З групи клавішних цілком можливо показати фортепіано, орган, клавесин. Групу духових представлять флейта, труба. Добре, якщо спільно із звучанням можна буде показати зображення інструменту. В середній групі починається навчання грі на металофоні. З самого початку треба навчати дітей грати правильно, в першу чергу чітко відтворюючи ритм. Спочатку розучуються ритмічні поспівки, п’єси, побудовані на одному звуці – так дітям легше зосередити увагу на точному виконанні прийомів гри.
В 5-6 років вже все “по-дорослому”. Діти знайомлятся з дитячими струнними (цимбали, бандура, балалайка, гуслі, арфа та ін.), ударно – клавішними (рояль) та ударно-язичковими (баян, аккордеон) музичними інструментами, а також з народними інструментами, поширеними в Україні (кобза, гусла, козобас, свиріль, скрипка, сурма, трембіта та ін). Діти навчаються прийомів гри, вчаться передавати на ударних дитячих музичних інструментах характер музики, мелодію; акомпанувати. У віці 5-6 років в дітях творча жилка буквально б’є ключем, але при цьому вже набагато більш дисциплінована, ніж рік-другий назад. Творити і чинити шум – насущна потреба дошкільника. Тобто самий час перейти до організації шумового оркестру. Це достатньо галасливий захід, для якого буде потрібно і фонову музику, яка створить необхідний настрій, задасть ритм. В оркестрі діти, закріплюють навички спільної гри, розвивають почуття ансамблю.
Гра на інструментах – цікава і корисна музична діяльність дітей. Музичні іграшки та інструменти дозволяють прикрасити життя дитини, розважити її та викликати прагнення до власної творчості. В процесі навчання грі на музичних інструментах добре формуються слухові уявлення, чуття ритму, тембру, динаміки. В діях дитини розвивається самостійність, увага і організованість, вміння самостійно застосовувати отримані знання в повсякденному житті.
Весь комплекс прийомів залучення дітей до цікавого та складного музичного виконавства добре готує їх до майбутніх занять у школі.