Успішність та адаптація дитини до школи буде кращою, якщо вона буде знати:

Про себе: прізвище, ім’я, адресу; про свою родину (як звуть батьків, ким вони працюють, що роблять на роботі); про своє село, місто, вулицю ( трохи історії, назву вулиці, важливі місця, видатних людей);

Про явища природи: пори року, їх послідовність (яка пора року настане після літа, а яка після весни; назвати всі по порядку), місяці кожної пори року, їх загальна кількість і послідовність; дні тижня, частини доби; про Сонце, дощ, сніг, урожай; що таке борошно, цукор і як їх роблять ; із чого роблять хліб;

Про навколишній світ;

Мають бути улюблені книжки, казки, музика, вірші, художники, композитори, оповідання (хоча б одне);

Елементарні речі про транспорт, техніку (назви, призначення);

Про дорослих людей: за віком, професіями; які бувають люди за своєю вихованістю – невихованістю, добротою, чуйністю – байдужістю ; яких людей треба поважати, а яких боятися; де беруться порядні і не порядні люди;

ЩОБ НАВЧАННЯ ДИТИНІ ПРИНОСИЛО РАДІСТЬ, ДО ПОЧАТКУ НАВЧАЛЬНОГО РОКУ БАТЬКАМ ДОЦІЛЬНО:

· Прищеплювати інтерес до пізнання довкілля, навчати спостерігати (як змінилися дерева з приходом осені?), порівнювати (чим відрізняється листок дуба від листка клена?), думати (що спільного між мухою і літаком?), осмислювати побачене і почуте, адже це – фундамент для успішного майбутнього навчання в школі;

· Навчати дитину долати труднощі, планувати свої дії, цінувати час. Учити дитину слухати і чути оточуючих, поважати чужу думку, розуміти, що власні бажання потрібно узгоджувати з бажаннями інших людей, прагнути реально оцінювати свої дії і досягнення.

· Для виконання всього вище сказаного, необхідно відводити певний час для спілкування з дитиною ( по дорозі із дитячого садка, школи, під час прогулянок і т.д.).

ЩОБ ЗБЕРЕГТИ ПСИХІЧНЕ ЗДОРОВ’Я СВОЄЇ ДИТИНИ, БУДЬТЕ ДЛЯ НЕЇ РАДНИКОМ, ДРУГОМ; ПОЗИТИВНИМ ПРИКЛАДОМ.

Це можливо за допомогою: Заохочувальних слів та висловлювань: “молодець”, “розумниця”, “мені подобається, як ти робиш” та ін.

Доторкань до плеча, руки (можна злегка обійняти, поцілувати).

Спільних дій (інколи достатньо просто знаходитися поруч, слухати дитину, відповідати на її запитання).

Виразу обличчя (посмішки, заохочувальний кивок головою і т.д.).

Кольотерапія – це використання психофізичних властивостей кольору та його впливу на психіку дитини.
Кольоротерапія – це немедикаментозний метод лікування, заснований на тому, що кожна з біологічно активних зон організму реагує на один із кольорів: вплив кольором відбувається на орган зору, а через нього і через зоровий аналізатор – на нервову систему. Вплив певного кольору знімає енергетичну блокаду, яка є причиною функціонального розладу.

Велику кількість інформації дитина отримує візуально. Але, на жаль, зір сучасних дітей дуже перевантажується. Адже ні для кого не секрет, що багато батьків практично не обмежують час перебування дитини за комп’ютером і біля телевізора. Не поліпшують зір й ігри з дрібними деталями в мобільних телефонах і новомодних переносних приставках. Тому як ніколи

Одним із найдієвіших профілактичних методів є проведення зорової гімнастики (хвилинок розвантаження зору) під час спільної діяльності педагога і вихованця. Крім того, цей метод є своєрідною релаксацією для нервової системи дитини, допомагає мозку краще переробити отриману за допомогою зору інформацію. Отримуючи навик виконання зорової гімнастики, дитина виконає її протягом декількох хвилин, очі відпочинуть, падіння зору не буде такою близькою загрозою.

Релаксація (від лат. Relaxation – ослаблення, розслаблення) – глибоке м’язове розслаблення, яке супроводжується зняттям психічної напруги. Релаксація може бути як мимовільної, так і довільної, досягнутої в результаті застосування спеціальних психофізіологічних технік.

Нервова система дитини далека від своєї досконалості. Дітям складно контролювати процеси збудження і гальмування нервової системи. Цим і пояснюється неспокійний сон або проблеми з засипанням після активних ігор. Перш за все, це стосується активних діток. Але, незважаючи на це, існує безліч способів, завдяки яким можна заспокоїти дитину. Для формування емоційної стабільності дитини важливо навчити її керувати своїм тілом. У процесі розвитку, виховання і навчання діти отримують величезну кількість інформації, яку їм необхідно засвоїти. Активна розумова діяльність і супутні їй емоційні переживання створюють зайве збудження в нервовій системі, яке, накопичуючись, веде до напруження м’язів тіла. Уміння розслаблятися дозволяє усунути занепокоєння, збудження, скутість, відновлює сили, збільшує запас енергії.